Адміністрація

с.Йосифа Кіяк
Істинне свідчення вдалої організації освітньо-виховного процесу – щаслива дитина. 

Наталія Стефанюк
Найбільша цінність – дитина! Саме вона дає поштовх до духовного зростання, стимулює до професійного вдосконалення та надихає на творчу діяльність.

 

Слово до вчителя

Дорогий учителю, колего. На престолі твого серця – чистий аркуш ще ненаписаної Літургії дитячої душі. А в руці – перо Білого Птаха.

Ти ж, учителю, від сьогодні стаєш співавтором Містерії творіння багатьох-багатьох планет і зірок.

Колись чи недавно ти вибрав свій шлях – навчати дітей. А згідно вибору отримав і завдання від Отця: сотворити учня, боголюбиву, вільну, творчу особистість.

У майстерні, яку підготував для твоєї праці Господь, є все необхідне для цього: Віра, Надія, Любов, Устремління.

Будь невтомним.

Бо справжній митець ніколи не втомлюється.

Нехай із твоїх рук, як із гнізда лелеки, випурхають у світи навчені добре літати птахи-учні. І не проси для них лише сонячних днів. А проси сили долати шлях навіть у негоду.

Не забудь: ми не можемо вчити дітей так, як учора: позбавляти їх власної думки, нав’язувати авторитети, змушувати робити те, що ми, і так, як ми.

Не чини такого злочину перед Небом.

Адже кожна дитина – як зоря на Небі – єдина і неповторна серед тисячі світів.

І тому немає кращих і гірших. А якщо ти ділиш своїх учнів саме так, значить, не відкрив дитячу душу, як незвідану землю, а просто сказав, що такої землі немає.

Учителю, друже, колего!

Чи бачиш білий аркуш дитячої душі?

Напиши на ньому всі людські чесноти життям Ісуса Христа, святих отців, мудреців, учених, філософів, письменників, композиторів, сіячів, власним життям.

Нехай із рядків цієї списаної Любов’ю душі вдивляється у очі світу богиня Мудрості-Софія, яка відкривається лише по-справжньому вільним людям, навченим у школі будувати, а не руйнувати.

Але особистість може бути вихована лише особистістю.

Ти прагнеш бути саме таким, справжнім? Не іграшковим! Не захованим за сотнями масок на кожен випадок життя і на кожен урок! Ти хочеш бути вчителем, а отже, завжди учнем?

То бери частіше до серця Святе Письмо, праці святих отців, педагогів, наукові дослідження, які так багато радять щодо виховання. Читай кращі твори письменників рідної і світової літератури і збирай зернини їхнього досвіду до зернин свого. До тебе промовлятимуть ті, хто уже відійшов у Вічність, і наші сучасники.

Слухай їх серцем і розумом.

Ці монологи на твоїх уроках можуть стати диктантами, переказами, роздумами.

Проте, навчаючи дітей, вчися і сам. Щирі дитячі душі допоможуть преобразитися і тобі.

Люби дітей, яких тобі доручено, наче рідних. Стань для них другом, порадником, тільки не намагайся стати авторитетом. Барометр дитячої душі надто чутливий і, відчувши хоч краплину фальші у твоєму поводженні, обов’язково впаде на негоду. І тоді тобі довго доведеться відбудовувати зруйноване.

Будь справедливим. Але ніколи не намагайся бути добрішим від Бога. Інакше ти знову ж таки скалічиш дитячу душу.

Хай веде тебе Господнє благословення. І нехай ніхто не зведе на манівці твоє старання: ні думка вченого зі світовим ім’ям, ні переконання найрідніших.

Пам’ятай: кожному властиво помилятися. А скільки помиляється той, хто сподівається тільки на себе! А т, дорогий учителю, довір свою працю Всевишньому.

У твоїх руках – бо – дитяча душа. І, прийде час, питатиме Господь, який сад ти виплекав у ній.

Алла Кох