Духівник

о.Амвросій Козак

Дати Богові місце у житті…

Почалась подорож. Група зібралась весела і компанійська. Ми полюбляємо подорожувати. Змінюєш місце твого перебування, щоб побачити: іншу місцевість, інших людей, інший стиль життя. Та найцікавіше стається після подорожі. Повернувшись додому, вже по-іншому дивишся на своє життя. І звичне стає особливо цікавим, немов новим. Я вже одного разу думав, що за час мого відлучення щось поміняли, але виявилось, що змін не було. Значить, зміни стались у мені. Від того часу мене все більше манить подорожувати. Таких людей, котрі потребують змін, зібралась не мала групка. І ось, всі в очікуванні програми. Після молитви та благословення на подорож туристи з терпеливістю очікують на перегляд фільму або на прослуховування цікавих мелодій. Я був відповідальний за цю частину і тому, витягнувши диск із фільмом подав шоферу, а сам зручно вмістився на своєму місці. Всі затамували подих. За якусь мить з’явився синій екран і завмер у тому стані. Минуло трохи часу, але все залишалось без змін. Мені довелось втрутитись і дещо підправити. Техніка деколи підводить. Кілька спроб, але цього разу всі невдалі. Я починаю хвилюватись і бентежитись. Бачачи, що є труднощі. мій товариш поцікавився проблемою, але мені було не до пояснень. Було одне на голові – програма зірвалась. Прикро, але тут, що поробиш? І почались нарікання, які ще більше підсилювались від невдалих спроб. Врешті я змучився і сів збоку, вже відтепер обдумуючи сварку із компанією автобусу. Потім прийшли більш добрі думки, які поступово пов’язались із Богом: «Боже, за що таке покарання? Чому така банальна проблема може перешкодити програмі подорожі? Чим провинились ці люди і я?». Врешті беру молитовник і продовжую молитись. У цей час мій товариш пробував розібратись у проблемі із технікою, а я вже дав спокій і змирився. Моїм великим здивуванням було те, що після чергової спроби, все запрацювало і усі почали переглядали фільм. За якийсь час вже й забули, що десь на початках були труднощі. Один я не міг заспокоїтись. Мене далі турбувала думка про труднощі на початку подорожі. Заспокоєння принесли слова: умій вчасно відійти і дати дорогу іншим. Так і є. Деколи люди хочемо зробити все самі і вирішити всі проблеми самостійно. Коли не виходить, шукаємо якогось пояснення і вини. А все дуже просто – потрібно вчасно ступитися і дати дорогу іншим, щоб вони спробували зробити краще від нас. Багато відомих людей, роблячи великі діла, помиляються і в помилках звинувачують інших. Коли приходить час цих «інших», то все виходить добре, але до того часу, поки вони теж не почнуть думати, що вони незамінимі. А ти звернув увагу скільки разів ти був у центрі вирішення проблем твого життя, а Бог був у стороні і чекав, поки звільниш йому місце? Я схилив голову і подякував Богу за науку, подякував також за те, що цього разу дав мені на розум вчасно звільнити місце для людини, котра допомогла по-справжньому.

перейти на сторінку Поради духівника